Ранкове богослужіння
«Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі. А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили, кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім’я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“ А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“ А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“ І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним, і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це. Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“» (від Луки 19:36-44)
Я хотів би порозмірковувати про величну подію – в‘їзд Ісуса в Єрусалим. Це свято зі слізьми на очах. І лише через декілька днів натовп, який славив Бога і вигукував «осанна», буде кричати «розіпни». Бог давав шанс цьому народу кардинально змінити своє майбутнє. Люди вигукували «благословенний Цар», але не мали розуміння, що Ісус справді Цар.
Христос узами любові привертає людей до Себе, не завойовує. Народ не розумів, що Цар Ісус знає кожного Свого підданого і особисто піклується про них, що Ісус – Цар, Який віддав Своє життя за життя Своїх підданих, а не навпаки, і ми сьогодні могли б жити і мати в серці мир і спокій. Якщо Христос твій Цар, то знай, щоб ти не проходив, Ісус знає тебе особисто, і Він піклується про тебе.
«І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним…» (від Луки 19:41)
Під час в‘їзду Ісуса в Єрусалим відбулась ще одна подія, яка відкриває Його серце, Його переживання і емоції. Ісус знав, що народ чекав месію-політика і відмовились від Месії, Який посланий Богом. Вони наче чекали, поки сповниться обітниця Божа. Христос плакав з жалю до народу, який буде страждати від жорстокого засудження. Цей плач Божого серця більше, ніж просто сльози. Його серце крається через гріховність людства і відмову від спасіння. Щоб краще зрозуміти стан Ісусового серця при в‘їзді в Єрусалим, пригадайте миті у вашому життя, коли ви являли комусь любов з всією щирістю, а її просто відкидали і нехтували. Ці моменти можуть причиняти великий біль.
Неможливо уявити історію Єрусалиму без Єрусалимського храму. Але місто – це не просто стіни і будинки, а перш за все люди, які живуть там. І коли Ісус наблизився до Єрусалиму – заплакав, бо бачив серця. Багато разів намагався Він навернути цих людей до Себе, посилав пророків і врешті решт прийшов туди особисто, але люди зробились жорстокі в своєму невірстві. Ісус проповідував Царство Небесне. Не раз Він навчав і проповідував Добру Новину.
Сьогодні люди шукають миру, який би наповнив їх серце. Багато людей-революціонерів хотіли змін, але прагнули лише дещо підправити старе царство, внести деякі покращення. Але Ісус несе зовсім радикальну революцію, бо запропоновані Ним цінності, сила і наслідки Його Царства в корені відрізняються від того, що наповнювало серця мешканців Єрусалиму. Ісус прийшов встановити нове Царство. Кожне царство має певний набір цінностей. У царства є влада встановлювати цінності. І це завжди має якийсь результат, бо царство має вплив на життя людей. Ісус хотів достукатись до людей. Христос показував набір цінностей, силу і вплив Його Царства. Є тільки два царства, і кожна людина є громадянином того чи іншого. Цінності і політика цих царств дуже різні. Ісус говорить про ці фальшиві цінності, які не дадуть миру.
«…дя́куючи Отцеві, що вчинив нас достойними участи в спа́дщині святих у світлі, що визволив нас із вла́ди те́мряви й переставив нас до Царства Свого улю́бленого Сина…» (до Колосян 1:12-13)
«Горе ж вам, багатія́м, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте го́лоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо бу́дете ви сумувати та плакати. Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки́ їхні!» (від Луки 6:24-26)
Багатство і бідність – це питання влади. І сьогодні люди прагнуть мати владу. Комфорт і ситість також цінується. Успіх і злорадство при цьому – третя цінність царства темряви. Останнє – визнання і пошана людей. Ці чотири цінності, за якими жив Єрусалим, є цінностями, якими світ живе і сьогодні.
Ісус неодноразово був в Єрусалимі і проповідував Боже Царство, яке приводить до миру в серцях, але люди відкидали це, нехтували. Вони шукали мир і безпечність в цінностях темряви. Народ покладав в основу життя, яке є зараз, не думаючи про вічність. Краса в‘яне, багатство марніє, а влада минає.
В житті Божих людей в першу чергу буде видно переміну цінностей. Вони будуть цінувати те, що світ називає жалюгідним, і з підозрою відноситися до того, що світ називає бажаним. Цінувати жертовність, вигнання, слабкість, горе не означає прагнути цього, але це означає бачити цінність того, які зміни принесуть ці якості і залишатись задоволеним. Усвідомлення того, що в тебе є Господь, Який любить тебе і приймає, дає справжню радість. Він помер за тебе і воскрес. І коли ти Боже дитя, ти вільний від цінностей темряви. Сьогодні Ісус пропонує тобі спасіння. Тільки Він може наповнити твоє серце миром і подарувати надію на майбуття.
«Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди. І зрівняють з землею тебе, і поб’ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“» (від Луки 19:43-44)
Єрусалим не зрозумів Царства, яке приніс Ісус, не зрозумів, що слугує для його миру. Цього можна було б уникнути, якби вони залишили свої нездійсненні мрії про політичне господарство і вступили б на шлях Христа. Сльози Ісуса – це сльози Бога, які Він проливав, бачучи безглузді страждання і біль.
Вечірнє богослужіння
